Video lectures

Системи внутрішньоклітинного транспорту from IMBG on Vimeo.

Дергай Микола Васильович – к.б.н., науковий співробітник відділу функціональної геноміки ІМБГ НАН України.

Галузь науки - молекулярна біологія.

Тема: «Системи внутрішньоклітинного транспорту вищих еукаріотичних організмів».

Тези: Системи внутрішньоклітинного транспорту забезпечують поглинання молекул з позаклітинного середовища, їх сортування та адресну доставку в різні компартменти клітини. В доповіді будуть наведені приклади регуляції міжклітинної та внутрішньоклітинної сигналізації, контролю виживаності та проліферації. Будуть обговорені роль внутрішньоклітинного транспорту у взаємодії хазяїн-патоген та нейродегенеративних захворювань.


Стовбурові клітини. Перспективи та проблеми використання from IMBG on Vimeo.

Півень Оксана Олександрівна – кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник відділу генетики людини ІМБГ НАН України.
Галузь науки - клітині технології.
Тема: «Стовбурові клітини. Перспективи та проблеми використання».
Тези: Дослідження стовбурових клітин беруть початок із 60 років минулого століття. Але термін «стовбурові клітини» був введений ще раніше у 1909 році російським гістологом О. Максимовим, так вчений назвав клітини крові (гемопоетичні клітини) які здатні дати початок кільком іншим типам клітин. У 1999 році журнал Science визнав відкриття стовбурових клітин третьою за значенням подією у біології після розшифровки подвійної спіралі ДНК та програми «Геном людини». Стовбурові клітини (СК) це недиференційовані (незрілі) клітини присутні в усіх багатоклітинних організмах. Усім СК притаманні дві невід’ємні властивості – самовідновлення та потентність. На сьогоднішній день існує добре узгоджена систематика та ієрархія стовбурових клітин, згідно якої виділяють ембріональні, фетальні та післянатальні СК. Плюрипотентні СК ( або ембріональні) здатні дати початок першим зародковим листкам (ектодерма, мезодерма та ендодерма) тобто, плюрипотентні СК здатні диференціюватись та утворювати більш як 220 видів високоспеціалізованих клітин організму. Інші типи СК відрізняються обмеженим диференційним потенціалом. Відомо що СК у людському організмі досить мало, так у організмі дорослої людини віком 60 – 80 років на 5 – 8 мільйонів клітин припадає одна СК, тоді як у ембріоні – 1 СК на 10 тисяч клітин. Завдяки пластичності та майже необмеженому потенціалу самовідновлення ембріональні СК мають високий потенціал використання у регенеративній медицині. Однак, нині не існує ніякого медичного застосування ембріональних СК, але використовуються СК дорослих організмів та спинного мозку. Дослідження можливостей використання СК у регенеративній медицині, заміщенні ушкодженої тканини – надзвичайно важливий та актуальний напрямок сучасної біології. Окрім клітинної терапії СК використовуються і при дослідженнях рідкісних генетичних захворювань та при тестуванні ліків. Використання СК обмежено низкою технічних та морально-етичних питань, в деяких країнах існують обмеження на використання і навіть проведення досліджень із застосуванням СК законодавчою базою. В Україні згідно наказу МОЗ № 630 «Про проведення клінічних випробовувань стовбурових клітин», 2007 дозволяється проводити клінічні випробовування при лікуванні наступних патологій із застосуванням СК: панкреонекроз, цироз печінки, гепатити, опікова хвороба, цукровий діабет 2-го типу, розсіяний склероз та критична ішемія нижніх кінцівок.